"Моє питання просте: чому всі так занервували?", - сказав сенатор-республіканець Рон Джонсон, захищаючи рішення свого комітету затребувати документи про Гантера Байдена і його роботу на українську енергетичну компанію Burisma.

"Якщо там нічого немає, ми це й з'ясуємо. Але якщо щось все ж є, американський народ повинен про це дізнатися", - додав він.

"А я б спитала наступне: наскільки дурними ви нас вважаєте?" - пише на сторінках Washington Post оглядач Рут Маркус.

По-перше, новий скандал навколо України і розслідування проти сина екс-віце-президента США варті того, щоб перейматися. І пандемія - перша причина для цього. Комітет з питань внутрішньої безпеки і урядових справ, який гордо називає себе "головним наглядовим органом Сенату", має зараз важливіші завдання, ніж переслідувати сина колишнього віце-президента.

"Я можу згадати цілу низку питань, які мають більший пріоритет. Наприклад, провал в організації адекватних поставок засобів особистого захисту чи можливостей проводити тести. Або загроза іноземного втручання у вибори. Масштабна атака президента Трампа проти генеральних інспекторів, які повинні були б допомагати конгресменам виконувати свою наглядову функцію. Але ні, сенаторе Джонсон, ви займаєтеся Burisma", - пише оглядач.

Інша річ, яка викликає чи повинна була б викликати тривогуб - це використання комітету Конгресу в якості інструмента передвиборчої кампанії. Де була стривоженість Республіканської партії до того, як Байден оголосив про запуск своєї президентської кампанії? Її не існувало. Нагляд Конгресу дуже важливий. І панель Джонсона була зразком двопартійної консолідації й ефективності. Але ця роль стала жертвою партійних бажань.

Оглядач Washington Post пише, що повістка на адресу демократичної лобістської фірми була не обов'язковою. Адже фірма говорила, що готова передати всі матеріали без скандальних рухів. Але що саме "американський народ повинен знати" про Гантера Байдена і Україну?

Він точно працював у раді директорів Burisma і отримував великі гроші за невелику роботу через посаду його батька. Вочевидь, йому не варто було погоджуватися на цю посаду. І Байден-молодший визнав це. Але гарячкове твердження союзників Трампа про те, що в цій історії був якийсь таємний обмін послугами, в ході якого колишній віце-президент тиснув на уряд України, вимагаючи звільнення Генпрокурора заради закриття справи проти Burisma, виявилося порожнім. Це фактична закономірність у відчайдушному пошуку скандалу.

Джонсон спробував перетворити скарги демократів на політичне голосування про повістку у справі про Байдена і Україну на доказ правильності курсу розслідування. В ефірі Fox News він говорив про "шипіння" політичних опонентів.

"Вочевидь, ми тут зачепили больову точку", - сказав Джонсон.

Автор також нагадує, що Джонсон не проявляв таку рішучість у боротьбі за "право суспільства знати" під час розгляду справи про імпічмент Дональда Трампа. Під час дебатів у Сенаті на тему допиту свідків, таких як колишній радник президента США з національної безпеки Джон Болтон, допитливість Джонсона десь поділася. 

"Ця справа про імпічмент повинна закінчитися якомога швидше. Свідки лише затягнуть її, не даючи нам реальну інформацію, яка нам насправді потрібна", - говорив він.

Але це було тоді. Тепер йдеться ж про Байдена. Нова прихильність республіканців до розслідувань Конгресу користувалася б більшою довірою, якби адміністрація Трампа не старалася так сильно демонтувати парламентський нагляд, ігноруючи запити демократів у Палаті представників про інформацію. І якби команда президента не подавала позови в суд проти рішень Конгресу видати повістку про витребування фінансових записів Трампа.