Споживча інфляція в Україні під кінець 2020 року прискорилася до 5% (проти 4,1% у 2019-ому). Про це повідомляють Держслужба статистики, Мінекономрозвитку й Національний банк. Сам по собі показник, погодьтеся, “не страшний” – він повністю відповідає визначеним НБУ цільовим параметрам (5 ± 1%). Тоді як буремного 2015 року було більше 43%!  У 2016-ому інфляція склала 12,4%, у 2017-му – 13,7%, у 2018-му – 9,8%. І лише передкризового 2019 року споживчі ціни зросли на “цільові” 4,1%.

Задуматися змушує дещо інше. Позаторік визначальним був різноспрямований вплив на інфляційні показники умовно позитивних чинників – як-от: зміцнення гривні, стабільність і навіть зниження порівняно із 2018-м комунальних тарифів, збільшення споживчого попиту на товари тривалого використання, зростання не лише номінальних, а й реальних доходів населення (через підвищення оплати праці й ревальвацію нацвалюти). Минулого ж року, як пояснили у Міністерстві економічного розвитку, найбільше на формування внутрішніх цін впливали: обмежений попит унаслідок карантину, фінансування заходів з держпідтримки економіки, знецінення гривні, динаміка світових цін. При цьому аналітики констатують: найстрімкіше росла вартість харчів і товарів першої необхідності. Як-то кажуть, не до жиру. Навіть, коли йдеться не про “витребеньки”, а про повсякденні одяг і взуття, ціни на які за підсумками року знизилися на 7,3%. Що не змогло компенсувати загальних інфляційних “втрат”. І за умови збереження (а для більшості українців – і зменшення доходів) це означає: частка наших витрат на продовольство й комунальні послуги знов значно зросла. Хоча це зрозуміло й без інформації від статистичних органів та висновків фахівців.

А чого ж чекати у 2021-му, який, за прогнозами ВООЗ, може виявитися ще складнішим, ніж попередній?

Про що “говорить” інфляція

“В умовах економік, що розвиваються, стабільна помірна інфляція є фундаментом для зростання, – нагадує в коментарі Укрінформу директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. – Стабільна національна валюта дає можливість нормально планувати виробничу діяльність, знижувати кредитні ставки, втілювати довгострокові проєкти. Емпіричним шляхом було визначено, що оптимальним для таких економік є показник у 5±1%. У більшості країн, які демонструють зростання, інфляція перебуває якраз у цих межах. Власне, такі цільові параметри Нацбанк визначив і для України. При цьому вже два роки поспіль завдяки зваженій монетарній політиці НБУ, відносно сприятливій ситуації на міжнародних ринках, нарощуванню експортного потенціалу, що дозволяє утриматися від значної емісії, показник інфляції перебуває у межах цільового діапазону”.

І цим, за словами експерта, ситуація у 2020 році кардинально відрізняється від попередніх кризових періодів. Адже під час кризи 1998 року гривня спочатку девальвувала з показника 1,65 до 3, а потім – до 5 гривень. У 2008-му з 5 до 8. У 2014-15 – з 8 до майже 29. Що негативно впливало на стан економіки. Цього ж разу суттєвої девальвації не було. Гривня залишалася стабільною як щодо іноземних валют, так і по відношенню до внутрішніх споживчих цін. Що позитивно позначилося як на інфляційних показниках, так і на “самопочутті” національної економіки загалом. Також незначною і контрольованою торік була емісія. Тому незалежні експерти погоджуються з висновками фахівців Мінекономрозвитку: визначальний вплив на інфляційні показники-2020 мало зростання споживчих цін – зокрема, на товари першої необхідності та енергоресурси.

Поміж товарів і послуг, які подорожчали найбільше, – продукти харчування (+5,2%) й медичні послуги (7,7%). Також, за висновками фахівців міністерства, на відміну від 2019 року, відчутним був тиск на внутрішній ринок постійного (у другій половині року) підвищення світових цін на енергоносії. Щодо конкретних цифр, то у грудні 2020-го порівняно із груднем позаминулого року найбільше подорожчав природний газ – на 56,3%. А в харчовій групі – цукор (на 47,7%) і яйця (на 30%).

Як наголошує  економіст Олег Пендзин, передовсім, саме ці “лідери” і вплинули на загальний рівень підвищення споживчих цін у продовольчій сфері. Але ж, на щастя, подорожчали не всі харчі. “Споживчий кошик зріс в ціні тільки на 5,2%, що трохи перевищує загальний інфляційний показник, завдяки серйозному здешевленню так званого “борщового набору”. Тому, як на мене, продовольство й не стало головним драйвером минулорічної інфляції. Значно більше на неї вплинуло комірне – особливо наприкінці року”, – каже експерт.

А в Національному банку до негативних чинників додали ще й вплив неврожаю низки основних сільськогосподарських культур. Що, як і підвищення комунальних тарифів, більше вплине на інфляційні показники вже цього року. “Низький врожай соняшнику та збільшення експортних цін зумовлювали подорожчання у грудні соняшникової олії, – йдеться у коментарі НБУ, – Це також позначилося на вартості майонезу, маргарину і спредів. Зростання виробничих витрат призвело до подорожчання м’ясних, окремих молочних продуктів та борошняних виробів. Унаслідок активнішого споживання й послаблення гривні (у річному вимірі) підвищилися ціни на рис і продукти з риби”.

“Порадувати” ж нас із вами, окрім цін на овочі “борщового набору”, одяг і взуття, може хіба що здешевлення пального – на 10,5%. Утім, за висновками аналітиків Нацбанку, у грудні і в цьому сегменті цінове падіння зупинилося – через підвищення вартості нафти й “збереженням суттєвого попиту з боку населення, яке в умовах пандемії віддає перевагу використанню автомобілів перед громадським транспортом”.

Інфляція-2021: прогнози робити зарано

У Міністерстві економічного розвитку очікують, що у І кварталі 2021 року характер впливу основних факторів на інфляційні показники суттєво не зміниться: “Поєднання монетарного і (певним чином) адміністративного факторів та високої собівартості виробництва під впливом сезонності на продовольчому ринку й далі стимулюватиме зростання цін внутрішнього ринку. А посилення такого чинника, як утримання від значних витрат на фоні пандемії COVID-19 (особливо із запровадженням локдауну в січні та продовженням карантину до кінця лютого), навпаки, частково компенсуватиме дію інфляційних чинників”.

При цьому показник інфляції, що ліг в основу розрахунків цьогорічного Держбюджету, як відомо, – 7,3%. Деякі експерти вважають, що, за задумом, найбільше посприяти пришвидшенню інфляційних процесів мало б подальше зростання комунальних тарифів. Утім, після останніх рішень влади вплив цього чинника на інфляцію може виявитися більш помірним, аніж розраховували. Для людей, більшість з яких (за винятком хіба частини бізнесу, що “піднявся” на пандемії, лікарів, учителів, пенсіонерів і тих, хто отримує мінімальну зарплатню) на підвищення доходів – принаймні у першому півріччі – не розраховують, це добре. Наша купівельна спроможність погіршиться не набагато. Для держави ж – не дуже. Адже саме завдяки зростанню споживчих цін вдається рік до року збільшувати бюджетні надходження...

“Зараз держава достатньо серйозно втрутилася в ціноутворення на ринку газу. І, певно, вдаватиметься до таких кроків в електроенергетиці, – каже Олег Пендзин, – І це може змінити загальні підходи до прогнозування. Тому що попередні прогнози робилися, виходячи із умов вільного ціноутворення – принаймні, на ринку газу. Все залежатиме від того, як швидко Україна подолає коронавірус й наскільки успішно проведе вакцинацію. Адже іще один локдаун – і ми не те що не матимемо 4,6% запланованого економічного зростання, а й за підсумками цього року підемо “в мінус”. Що, безперечно, сильно вдарить по доходах населення. Та, ймовірно, змінить загальноінфляційні позиції”.

Ілля Несходовський погоджується: у 2021 році інфляція в Україні і справді може прискоритися. Зокрема, через підвищення вартості енергоносіїв. А також через ймовірний вплив інших чинників. Хоча експерт наразі не бачить жодних передумов для негативних змін на зовнішніх ринках, які б могли спровокувати розкручування інфляційного маховика у середині нашої країни. Внутрішні загрози монетарного характеру також мінімальні. “Ми пам’ятаємо, як після зміни у липні минулого року керівництва Нацбанку були побоювання, що грошовий друкарський верстат запустять на повну й емісія призведе до стрімкої девальвації гривні та суттєвого пришвидшення інфляції. Але цього не сталося. Політика регулятора кардинально не змінилася. Емісія була незначною і контрольованою. В економіку справді вливалися додаткові гроші (зокрема, і в рамках допомоги бізнесу, що постраждав у зв’язку з карантином). І це може “відгукнутися” в новому році. Певне “інфляційне прискорення” буде. Але, сподіваюся, цей показник не вийде за межі цільового коридору й не перевищить 6%”, – переконаний пан Несходовський. За його словами, якщо країна завершить 2021 рік з таким помірним інфляційним показником, можемо бути впевнені: наша національна валюта є досить міцною, що позитивно впливатиме на потенціал відновлення після торішнього економічного падіння не лише упродовж нинішнього, а і в 2022 році.

А ось із відновленням купівельної спроможності українців не все так просто. Як і з активізацією споживчого попиту на непродовольчі товари. “На початку 2019 року ми тільки досягли показників 2013-го. За рівнем ВВП й доходами населення. Та почалася пандемія і виникли проблеми. Українська економіка впала на 5%. А це – мінус 5% (у середньому) наших доходів. Тому треба розуміти: навіть якщо цього року ми подолаємо всі негативні тенденції й виведемо економіку на 4,6% зростання, рівня 2013 року до кінця грудня ми так і не досягнемо”, – каже економіст Олег Пендзин.

Тож, схоже, нам із вами вкотре “доведеться потерпіти”...