Про «ідеальний шторм» зазвичай говорять тоді, коли незвичне поєднання різних факторів призводить до події з високим рівнем жорстокості. Об’єднавшись, окремі сили породжують енергію в рази потужнішу, ніж їхній сумарний ефект за умов окремої дії.

Про це на сторінках Der Spiegel пише словенський філософ Славой Жижек, нагадуючи, що термін «ідеальний шторм» запропонував журналіст Себастьян Джангер, назвавши так у 1997 році свій бестселер.

В книзі йшлося про унікальне метеорологічне явище, яке виникає лише раз на сто років в північній частині Атлантики. Область тиску, яка рухається з Великих озер, зіштовхується зі штормом над островом Сейбл, а потім і з ураганом «Грейс», який насувається з Карибського регіону. Це сталося в 1991 році. Тоді риболовецьке судно «Андреа Гейл» зникло безвісти в океані.

Оскільки коронавірус поширюється по всьому світу, часто говорять, що людство перебуває в одному човні, коли мова йде про боротьбу з епідемією. Але багато сигналів вказують на те, що човен «Європа» може повторити долю «Андреа Гейл». Тому що аналогічним чином одразу три шторми наближаються до континенту. І вони можуть об’єднати свої нищівні сили.

Перші два з них не можна назвати суто європейськими. Адже один з них – це епідемія коронавірусу COVID-19, карантин, страждання й смерті, які вона несе. Другий шторм – це економічні наслідки, які вже виникли й ще з’являться. Європа постраждає більше інших регіонів світу. Європейська економіка в стагнації. Вона дуже тісно пов’язана й залежить від решти світу. Але до цих двох штормів може приєднатися третій, який автор називає «вірусом Путогана». Він напряму пов’язаний з вибухом насильства між Туреччиною на чолі з Раджепом Таїпом Ердоганом й режимом Башара Асада в Сирії, який напряму підтримує російський автократ Володимир Путін. Це конфлікт, в якому обидві сторони здобувають для себе переваги за рахунок страждань мільйонів.

Коли Туреччина почала пропускати тисячі біженців до грецького кордону, Ердоган виправдав це гуманітарними підставами. Його країна більше не може впоратися з напливом людей. Однак, на думку Жижека, це пояснення – неймовірний цинізм. Туреччина стала стороною у громадянській війні в Сирії, а отже несе відповідальність за людей, які тікають з країни. Тепер Анкара хоче, щоб Європа взяла на себе частину цього тягаря й заплатила за недалекоглядну турецьку політику.

Примарне рішення, згідно з яким Туреччина й Росія погодилися, що обидві сторони повинні гарантувати мир зі свого боку, розвалилося. Але це не змінює той факт, що Москва й Анкара досі займають ідеальну позицію для тиску на Європу. Обидві сторони контролюють важливу частину європейських поставок нафти, а також потоки біженців. Вони можуть використати обидва цих важеля, щоб шантажувати Європу.

Інколи Путін й Ердоган стають опонентами, потім стають союзниками, а потім знову опонентами. Але не варто дозволяти себе обманювати за допомогою цього смертельного танцю. Вони обоє – частина однієї геополітичної гри, яка ведеться ціною сирійського народу.

«І обом їм не просто начхати на страждання сирійців. Гірше, вони обоє користуються цими стражданнями. Путін й Ердоган настільки схожі, що можна їх скласти в одну сутність – «Путоган»», - пише філософ.

На його думку, було б неправильно говорити про те, хто більше винен у стражданні Сирії: Ердоган чи Путін з Асадом. Вони нічим не відрізняються. І ставитися до них потрібно відповідно, а саме як до воєнних злочинців, які знищили цілу країну для досягнення своїх цілей. І одна з цих цілей – ослабити й роз’єднати Європу. Вони роблять все це в момент, коли світ страждає від епідемії й співпраця стає ще важливішою, ніж будь-коли.

«Насправді є лише одне місце, де ці чоловіки повинні бути: перед воєнним трибуналом в Гаазі», - пише Жижек.

Проблема ситуації, в якій три шторми наближаються до Європи, полягає в тому, що вони можуть об’єднатися в «ідеальний шторм». Нова хвиля біженців, організована Туреччиною, може принести катастрофічні наслідки в часи коронавірусу. До цих пір COVID-19 не був пов’язаний з біженцями чи мігрантами. Якщо і були прояви расизму, то лише тому, що епідемія асоціювалася з «азіатськими чужинцями».

Але якщо станеться так, що біженців пов’яжуть з коронавірусом, що неминуче станеться, зважаючи на умови у таборах, це стане подарунком для європейських популістів й расистів. Вони можуть пояснити свої вимоги закрити всі кордони за допомогою наукових і медичних пояснень. Будь-хто, хто спробує знайти гуманістичне рішення для цієї кризи, зіштовхнеться з панікою й страхом.

Щоб не допустити цю катастрофу, Європа повинна спробувати дещо неможливе. Вона повинна швидко збільшити свою здатність діяти. Німеччина і Франція зокрема повинні більш тісно координувати свої кроки. А потім вся Європа повинна виступити проти шантажу з боку Путіна й Ердогана.